Новини України

Прийнято вважати, що особи королівської крові тільки тим і займаються, що беруть участь у світських раутах і наносять міжнародні візити. Проте у них є безліч інших занять, одне з яких – спорт, до того ж вони захоплюються ним деколи настільки серйозно, що беруть участь в Олімпійських іграх.

Принцеса Анна і Зара Філліпс. Кінний спорт

Доньку Єлизавети II, принцесу Анну, у країні називають “принцесою Олімпіади”, і на те у британців є вагомі підстави – вона вже понад тридцять років очолює олімпійську асоціацію країни. З ранніх років, будучи позбавленою батьківської уваги – королівське подружжя було зосереджене на вихованні майбутнього спадкоємця, її брата принца Чарльза – Анна цілими днями марнувала час на іподромі: можна сказати, що добре триматися в сідлі вона навчилася раніше, ніж ходити. Не дивно, що принцеса дуже рано почала брати участь у змаганнях з кінного триборства, що відбуваються в Європі: у 1971 році вона завоювала золоту медаль, а у 1975-му – срібну.

Через рік Анна у складі британської команди поїхала на Олімпіаду до Монреалю. Тоді їй не вдалося піднятися на п’єдестал пошани – вона посіла 24-те місце, але все одно увійшла в історію, оскільки стала першою представницею британської королівської сім’ї, яка взяла участь у змаганнях такого високого рангу.Play Video

Донька Анни Зара Філліпс, пішла далі матері – дівчина професійно займається кінним спортом, пристрасть до коней вона успадкувала від батьків – принцеси та її першого чоловіка, Марка Філліпса. Зара зібрала всі можливі нагороди на змаганнях в Британії та Європі. Є серед медалей, завойованих Зарою, і олімпійське срібло – 2012 року під час Олімпіади в Лондоні вона зі своїм улюбленцем, конем Гаєм Кіндемом, посіла друге місце в командному заліку.

Князь Альбер II. Бобслей

Принц Монако, Альбер теж отримав тягу до спорту від свого діда – батька своєї матері Грейс – Джона Брендана Келлі, який був триразовим олімпійським чемпіоном з академічного веслування. Правда, на відміну від титулованого родича, князь віддає перевагу суто зимовому виду спорту – бобслею. Альбер брав участь у п’яти Олімпіадах (від Калгарі-1988 до Солт-Лейк-Сіті-2002), тричі ніс прапор команди Монако, але, на жаль, жодної медалі не здобув. Але, оскільки головне в спорті не перемога, а участь, князю нема чим себе дорікнути – для розвитку спорту в країні, він зробив усе можливе. 1985 року Альбер II увійшов до складу Міжнародного олімпійського комітету і зберігає свій пост донині.

Філіп VI. Вітрильний спорт

Пристрасть іспанського монарха Філіпа VI, якого обожнюють його піддані та називають “королем без вади”, – вітрильні перегони. Ще до свого вступу на престол Філіп – тоді ще принц Астурійський – брав участь в Олімпіаді, яка відбулася 1992 року в Барселоні, в складі збірної країни з вітрильного спорту. Тоді принц не тільки ніс прапор команди Іспанії, але і посів шосте місце в змаганнях, а тепер бере участь в Олімпіадах як амбасадор. Тяга до спорту передалася Філіпу від батьків: його батько, король Гуан Карлос I, брав участь у вітрильних перегонах під час Олімпіади в Мюнхені 1972 року, а мати, Софія Грецька, що також захоплювалася цим видом спорту, увійшла в резерв іспанської команди.

Кронпринц Гокон. Яхтинг, віндсерфінг і лижний спорт

Пристрасть до спорту вирізняє і норвезьку королівську сім’ю. Так, кронпринц Улаф, ще до того як став королем, у складі команди з вітрильного спорту брав участь в Олімпіаді, що відбувалася 1928 року в Амстердамі, і піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу. Його син, король Гаральд V, вже під час навчання в Оксфорді захоплювався веслуванням, і згодом брав участь у трьох Олімпіадах – в Токіо, Мехіко та Мюнхені. Рекорд батька Гаральду побити не вдалося – його “стелею” було восьме місце, але прекрасна фізична форма супроводжувала йому протягом усього життя: 2005 року, через два місяці після складної операції на серці, він не тільки займався спортом, але і разом зі своєю командою виграв змагання з вітрильного спорту.

Онук Улафа V і син Гаральда V, кронпринц Гокон, в Олімпійських іграх поки не брав участі жодного разу, але в пристрасті до спорту своїм родичам не поступається – він захоплюється яхтингом, віндсерфінгом і лижним спортом. Ймовірно, тому 1994 року під час відкриття ігор у норвезькому Ліллехаммері, саме він запалював олімпійський вогонь. А ще у Гокона чудове  почуття гумору – якщо би проводилися змагання з цього виду “спорту”, він неодмінно став би переможцем.

Спортсменами блакитних кровей також можна назвати іспанську інфанту Крістіну (лижний і вітрильний спорт), данського короля Фредеріка (марафон і вітрильний спорт), данську принцесу Наталі (кінний спорт) та шведських монархів Карла Густава і Сільвію, які є завзятими вболівальниками – вони не пропускають жодні Олімпійські ігри і навіть познайомилися на іграх у Мюнхені.