Оперативно

Діти поряд із хірургічним корпусом Охматдиту, який зазнав руйнувань після російської атаки (Фото:REUTERS/Thomas Peter)

Бо вранці 8 липня росіяни вдарили крилатою ракетою Х-101 по найбільшій українській дитячій лікарні Охматдит, де перебували зокрема онкохворі дітлахи. Так загинуло двоє дорослих, ще 50 людей, включно з сімома маленькими пацієнтами, отримали поранення.

«Важливість навіть не обговорюється»

Близько 14−00 8 липня під палючим сонцем біля корпусів Охматдиту метушились сотні людей. Минала уже третя година, відколи росіяни вдарили по лікарні. Стало відомо про перших загиблих і поранених.

У двір лікарні весь час заїжджала-виїжджала рятувальна спецтехніка та цілі вервечки карет «швидкої допомоги».

 — Так будуть цивільних запускати на розбори чи ні? — із таким запитанням із натовпу, що зібралась біля найбільш зруйнованого корпусу лікарні, до патрульних, що охороняли периметр, звернувся невисокий чоловік середнього віку у робочих рукавичках.

Патрульні пообіцяли за короткий час запустити чергову партію добровольців на заміну тим, хто працював всередині.

А там вже кілька годин порались пожежники, військові та багато цивільних.

По усій території лікарні стояли ланцюжки людей. Хтось передавав з рук в руки бутлі води, що у великій кількості приносили з вулиці. Хтось разом із рятувальниками розбирав завали та передавав вцілілі речі. А хтось розгорнув кілька наметів з їжею, де годували усіх, хто був залучений до рятувальної операції.

Поряд з розваленою будівлею стояла літня жінка у зеленому костюмі із запилюженою головою.

 — Коли вас витягнули? — запитав NV у неї.

 — От зразу, як бомбануло, — відповіла вона. — Дочка витягнула. Дітки були в підвалі. Але я нічого не бачила, бо була в іншому місці. Хто залишився — не знаю.

Із натовпу, який розбирав найбільш пошкоджений вибухом корпус, вийшов міцний чоловік у татуюваннях, в у чорній кепці, шортах та футболці. Він обтрусився від пилюки, важко видихнув. Коротко пояснив, що звати його Євген Пашинський, що він — один із цивільних волонтерів.

Реклама:

Чоловік працює інструктором із стрільби у тирі. Як тільки почув у новинах про удар по Охматдиту, разом з колегами приїхав на допомогу.

 — Ми пройшли з частиною медиків і почали розгрібати одразу, — розповідає він. — Зараз хлопці продовжують витягувати залишки речей. Медикаменти вже всі винесли. Речі, залишки меблів, які вціліли, одяг, якщо є документи якісь, — все витягують, що можна врятувати.

А потім додає, що працювати важко, бо приміщення сильно задимлені.

 — А так — як завжди, — каже він.

 — Це не перший ваш досвід? — уточнює NV.

 — Ні, періодично з колегами їздимо. Для нас це важливо.

Розмову перериває білява дівчина.

 — Пішли з’їмо щось, бо зараз вмремо, — говорить вона і вирушає разом з Євгеном по їжу.

В цей час рятувальники розчищають майданчик і ставлять кран. З його допомогою вони намагатимуться розібрати конструкції, що лежать, і перекриття, пояснив NV один із заступників Київської служби порятунку.

 — Цивільні все робили, — говорить він про киян, що одразу прийшли на допомогу. — Розбирали завали, цеглу викидали, якісь елементи конструкції.

Як розповів у дворі Охматдиту Віктор Ляшко, міністр охорони здоров’я, через російський удар були пошкоджені операційні та онкологічні відділення, де були чисті кімнати зі спеціальним повітрям. Тому як тільки рятувальники зроблять свою справу, фахівці оцінять, чи буде придатним цей корпус для подальшої роботи.

 — Ми перевозимо всіх, хто потребує допомоги, в інші лікарні, — розповів міністр. — Сьогодні задача — завезти [пацієнтів з Охматдиту] в лікарні, де є кисень, де є ШВЛ [штучна вентиляція легень], де є електроживлення.

Його тривога — не пуста: у Охматдиту лікувались діти з важкими захворюваннями. Вони потребують постійного ретельно догляду та специфічних умов.

Проте скільки часу доведеться розбирати завали невідомо, пояснив NV Павло Петров, речник ДСНС Києва. Рятувальники працювали попри повітряні тривоги, а через влучання російських ракет у різні райони Києва до роботи довелось залучити навіть співробітників ДСНС, які не чергували в цей день.

 — Рятувальники потихеньку розбирають з допомогою спеціальної техніки важкі і великі конструкції для того, щоб добратися до менш маленьких і обстежити все, що є там під низом, — щоб знайти і, можливо, врятувати ще когось, — розповів Петров.

На той момент — 15.00 — за попередніми даними ДСНС під завалами ще могли знаходитись люди.

Поруч двоє юних хлопців роздавали волонтерам медичні маски — щоб ті не вдихали забруднене повітря: над розбитою лікарнею стояв стовбур диму.

Одного звати Андрієм, йому 16 років. Інший — 18-річний Данило. Обидва розповідають, що вирішили приїхати на допомогу сюди, адже це «важливо для кожного».

 — Важливість навіть не обговорюється, — каже Андрій. — Бо якщо б тут зараз нікого не було, то так би все і залишилося. Всі люди, які хоч щось допомагають, чи приїхали навіть як ви, висвітлити цю трагедію, так само допомагають. Немає того, хто тут допомагає мало.

Андрій розповідає, що як тільки почув у новинах про ракетний удар по лікарні, закупив воду та круасани і разом із другом привіз їх сюди. А потім обидва почали допомогати, чим можуть, на місці.

 — Ваші батьки знають про це?

 — Мої – так, — каже Андрій.

 — Мої – ні, — додає Данило. — Я вдома закрив комп’ютер і поїхав.

В цей час волонтери завершували розчищати будівлю хірургічного відділення. На її першому поверсі, попри вибиті вікна та двері, постійно працювала кав’ярня: Ольга, її власниця, робили всім охочим напої.

 — Ми з дівчиною, з якою були на зміні, [як тільки пролунала тривога] забрали дітей звідси і спустилися вниз, до підвалу, — пригадує вона. — І буквально одразу був вибух… Діти були в підвалі, це добре. Але зрозуміло, що не всі… Потім всіх евакуювали, вивели. Одразу організували якусь допомогу. Медсестри і лікарі розуміли, що робити і куди бігти.

Наталія Чала, санітарка із мікрохірургії, залишалася працювати у відділенні. Світловолоса жінка середнього віку, вона пригадала, що як тільки почалися звуки обстрілів, усі вийшли на коридор.

 — А потім сильний удар був: вікна і двері повилітали. Але, слава Богу, всі у нашому відділенні живі. Просто від скла було багато поранень. Те, що всім страшно було — це звичайно. Але не можу сказати, що паніка була. Лікарі робили свою роботу, лікували постраждалих. Хто був поранений від скла — зашивали, допомагали дітям спуститися, — розповіла Чала.

Чорний день

В цілому за ранок 8 червня росіяни випустили по Україні 38 різноманітних ракет. Це була одна з наймасовіших і найжахливіша повітряна атака росіян у цьому році.

За офіційними даними, сили ППО збили 30 ракет. Решта наробила багато лиха: у Києві руйнувань зазнала не лише лікарня Охматдит, але й багатоквартирний будинок. А пізніше дрон вдарив по іншому столичному медзакладу — клініці Ісіда, приватному пологовому будинку. У Кривому Розі також зафіксували декілька ворожих влучань, серед іншого — в адмінбудівлю промислового підприємства.

У Києві від російських ударів загинуло 27 людини (серед них — четверо дітей), ще 96 отримали поранення. У Кривому Розі – 10 загиблих і 48 поранених, у Дніпрі – 1 загиблий і 12 поранених, у містечку Покровськ — троє загиблих.