Оперативно

У Харківській області дорожники розчистили від наслідків війни понад 460 км доріг. Один з тих, хто допомагає відновити покриття після бойових дій, — 57-річний Одумамвен Фелікс Оморуна. Фелікс працює виконробом. Нині його бригада ремонтує дорогу біля деокупованої Балаклії.

Про важливість відновлення доріг Харківської області, роботу під обстрілами та перемогу, Фелікс розповів Суспільне Харків.

Працюють на деокупованій території Харківщини

До настання суворої зими бригада Фелікса квапиться капітально відремонтувати 11 км дороги, яка розташована поблизу Балаклії: понад 7 місяців ця територія була в окупації.

“Дорога була жахливою, тут були воєнні дії, вона була зруйнована ворогами, тут стріляли, окопи були. Дорога постраждала, тож робимо капітальний ремонт”, — говорить Фелікс.

На підприємстві, яке будує дороги у Харківській області, Фелікс працює виконробом: “Організовую роботу, працюю з документами, узгоджую їх із замовником. Бригада працює під моїм керівництвом”.

Фелікс каже, їхати після повномасштабного вторгнення РФ в Україну з Харкова не захотів.

“Мої три сестри в Нігерії. Хвилювалися, казали, щоб беріг себе. Я казав їм, що бережу себе, все добре — Бог зі мною та з усіма українцями. Пропонували приїхати. Але я сказав — ні, я не можу все тут кинути”, — згадує чоловік.

Я громадянин України. Родина, нерухомість — все тут. Все моє життя тут. Куди мені їхати? Я не шкодую, що не поїхав. Ми працюємо, допомагаємо ЗСУ. Наша робота — великий вклад

Одумамвен Фелікс ОморунаВиконроб

Працювали під обстрілами

Фелікс каже: від роботи не відмовлявся, доводилося працювати й під обстрілами.

Ми працювали на оборону країни, для нашої перемоги

“Ми працювали на евакуаційних дорогах: Лозова, Барвінкове, Велика Комишуваха. Ми їх ремонтували. Закривали ями, щоб можна було проїхати. Це було небезпечно”, — каже Фелікс.

“Перші тижні ми потрапляли під ворожі обстріли, але допомагали нашим хлопцям. Наш директор сказав: ми чи підемо у військкомат, чи будемо робити те, що ми вміємо роботи, щоб допомогти. Хлопці воюють, отримують поранення, їм треба до лікарень евакуюватися, ремонт дороги — це наш вклад, щоб військові безперешкодно і швидко перемістились”, — говорить Фелікс.

Живе на підприємстві та мріє побачитись з сестрами

До України Фелікс приїхав вчитися у 1985 році, у 2018 році отримав українське громадянство.

“Я приїхав, коли мені було 19 років. Закінчив ХНУ імені Каразіна, вчився на економіста. Потім вчився в автодорожньому університеті, закінчив магістратуру на факультеті “Дорожне будівництво”. Спочатку я не розумів, що таке будівництво, бо я економіст, потім мій знайомий привів на дільницю, і з того часу я став дорожником”, — згадує.

З лютого Фелікс живе на підприємстві — його квартира на Салтівці, тож спочатку переїхав з міркувань безпеки, а вже навесні в його квартирі внаслідок вибухів пошкодило вікна: “Вдома тепла нема, занадто холодно, а там — всі умови”.

24 лютого о 4 ночі почули вибухи. Ми жили на Салтівці. Це було дуже страшно. Квартиру нашу зачепило, вікна розбиті. У мене є сім’я, двоє синів.

Одумамвен Фелікс ОморунаВиконроб

“Після перемоги хочу побачити рідних, буду запрошувати їх до Харкова та в Україну. Це країна, яку я люблю, я не поїхав після навчання, оскільки тут спокійно, люди привітні, мені тут добре. Я — українець та з українцями, відчуваю те саме, що й усі”, — говорить дорожник.